Ланцюговий міст Сечені свого часу з’єднав дві історичні частини угорської столиці – Буду і Пешт. Ініціатором будівництва мосту через Дунай виступив видатний державний діяч, граф Іштван Сечені. Саме його ім’я й отримала ця визначна архітектурно-інженерна пам’ятка столиці. Значну роль у будівництві Ланцюгового мосту відіграли також багатії Дьєрдь Сіна та Анастас Дерра – їх фінансові ресурси й дозволили реалізувати проєкт. Спроєктував споруду англійський інженер Вільям Тірні Кларк, а всіма будівельними роботами керував його тезко шотландець Адам Кларк.
На жаль, ініціатор побудови Ланцюгового мосту так ніколи й пройшовся ним після відкриття, пише budapestfuture.eu.
Ініціатор побудови мосту граф Сечені
Ідея з’єднати мостом Буду і Пешт, які розкинулися на протилежних берегах повноводного Дунаю, належить угорському політику, графу, визначному державному діячу Іштвану Сечені. Він був переконаний,що «з’єднання Батьківщини та її серця, розірваного навпіл Дунаєм» матиме позитивні наслідки для країни.
Будівництво постійного мосту через Дунай граф обстоював також і з особистих міркувань. Взимку 1820 року він мав поїхати до Відня на похорон свого батька. Однак через лід не зміг перетнути Дунай. Засмучений Сечені у січні 1821 року написав у своєму щоденнику, що він готовий пожертвувати свій річний дохід на те, аби між Пештом та Будою був прокладений міст.
«Найімовірніше, що я ніколи не житиму в Пешті, я не вимагатиму жодного пенні відсотків чи відшкодування. Думка, що я зробив важливу справу для країни, буде для мене достатньою винагородою», – писав граф.
Ідея Сечені побудувати постійний міст через Дунай мала, як і прихильників, так і противників. Останні побоювалися підмиву фундаменту потоком води, можливого обвалу конструкції і як наслідок льодових заторів та повеней. Та і тодішні угорські інженери не мали достатнього досвіду будівництва мостів таких масштабів.
Та, як відомо, історію творять рішучі. Тож, Сечені не став зважати на скептиків свого задуму та почав збирати навколо себе однодумців. Передусім, він провів переговори із заможними людьми, які могли б стати інвесторами проєкту. Ідею графа, зокрема, підтримав один із найбагатших мешканців Пешту Анастас Дерра та його зять, віденській банкір Дьєрдь Сіна.
10 лютого 1832 року разом з іншими найбільшими платниками податків граф Сечені заснував «Товариство мостів».
Після цього Іштван Сечені подався до Англії для того, аби познайомитися з тамтешніми інженерами-проєктантами та їх творіннями. Зокрема, Сечені познайомився з шотландським інженером-будівельником Томасом Телфордом. Саме він порадив угорському графу, що найкращим варіантом для з’єднання Буди і Пешту стане ланцюговий міст. Крім цього, в Англії Сечені побачив мости, які були спроєктовані та побудовані Вільямом Тірні Кларком. Після цього він зрозумів, що хоче, аби саме Кларк розробив проєкт мосту через Дунай.
Акціонерне товариство «Ланцюговий міст»
У 1836 році влада видала дозвіл на побудову мосту, а все управління фінансами Іштван Сечені попросив взяти на себе банкіра Дьєрдя Сіна. Той після деяких вагань таки погодився. У 1837 році фінансист створив акціонерне товариство «Ланцюговий міст». І Сечені, і Сіна вважали акціонерну форму найкращим варіантом для накопичення необхідного капіталу.
До слова, в Угорщині на той час не було жодних нормативних актів щодо такого типу об’єднання, тому ця ідея була доволі унікальною на той час.
Ланцюговий міст був спроєктований англійським інженером Вільямом Тірні Кларком, якого до Пешту запросив Сіна. Він представив три різні варіанти ланцюгових мостів. У підсумку, замовники будівництва після висновку експертної комісії, яка складалася з двох англійських інженерів, зупинилися на варіанті трипролітного ланцюгового мосту.
Початкові витрати на будівництво мосту були оцінені Вільямом Тірні Кларком в 300 тис. британських фунтів. Передбачалося, що в загальному будівництво мосту обійдеться в 3,5 млн. форинтів. Однак зрештою спорудження об’єкту обійшлося акціонерному товариству в понад 6,5 млн. форинтів.
Всі економічні та політичні питання, пов’язані з будівництвом мосту, були узгодження в контракті. Він був підписаний палатином Угорщини Йосифом Австрійським від імені угорської нації з однієї сторони та Дьєрдєм Сіною від імені акціонерного товариства з іншої сторони. У контракті йшлося про те, що акціонерне товариство «Ланцюговий міст» бере на себе зобов’язання за свій кошт побудувати міст з двома опорами через Дунай.
Будівництво
Проєктант Ланцюгового мосту Вільям Тірні Кларк не міг постійно контролювати будівництво мосту, оскільки був залучений до інших проєктів в Англії. Тому керівництво будівельними роботами безпосередньо на місці він доручив молодому, але здібному шотландському інженеру Адаму Кларку.
Перша паля була забита 28 липня 1840 року на русловій частині річки в Будах. Лише забивання паль зайняло два роки – над цим працювало близько 800 людей. А перший камінь було закладено під час урочистої церемонії особисто палатином Йосифом у серпні 1842 року.
Деревину для будівництва мосту замовляли в Славонії, цеглу в Пешті та Обуді, а для виробництва цементу був створений завод в Буді. Каміння, необхідне для будівництва опор, доставляли з Ваца та Соскута. Чавунні поперечини були виготовлені в ливарній майстерні Дьордя Андраші, а інші литі елементи в ливарній майстерні Абрахама Ганца.
Будівництво опор мосту було завершено до липня 1847 року. Монтаж ланцюгів розпочався навесні 1848 року. Під час цього етапу будівництва сталася аварія, внаслідок якої чимало людей впали в Дунай. Серед них був й Іштван Сечені, який спостерігав за роботами. Він зумів допливти до берега та врятуватися. На жаль, того дня один робітник загинув.
Будівельні роботи значно сповільнилися під час Угорської революції (1848-1849 рр.). Майже збудований міст ледве не опинився під загрозою знищення. Під час протистояння між військами Австрії та Угорського королівства споруда таки зазнала деяких пошкоджень.
Відкриття
Довгоочікуване відкриття Ланцюгового мосту, який з’єднав Буду і Пешт, відбулося 20 листопада 1849 року. Церемонія відбулася після поразки Угорської революції. Тож, на ній не були присутні ні Іштван Сечені, ні інженери мосту. Незадовго перед відкриттям мосту Сечені відправили до психіатричної лікарні. Він так ніколи й не пройшовся мостом про який мріяв довгі роки.
Першими офіційно відкритий міст перетнули австрійський військовий головнокомандувач Юліус Гайнау, який відомий тим, що віддав наказ про страту 13 генералів угорської армії та уповноважений з цивільних справ в Угорщині Герінгер. Атмосфера не була святковою, не було виголошено жодної промови.
Наступного дня мостом могли користуватися всі, хто сплатив так званий мостовий збір.
Тривалий час, до здачі в експлуатацію в 1876 році моста Маргіт, Ланцюговий міст слугував єдиним сполученням між Пештом та Будою. Зі своєю місією він впорався на відмінно. За що пізніше інженери Вільям Тірні Кларк та Адам Кларк отримали численні нагороди.
Довжина мосту становила 380 м, ширина – 14,5 м, а його загальна вартість, як уже згадувалася, склала понад 6,5 млн. форинтів. Кам’яні леви, яким прикрашена інженерна споруда були створені скульптором Яношем Маршалко. Вони були встановлені на мості в 1852 році. На постаментах скульптур праворуч зображено герб Сечені, а ліворуч – герб Сіни.
У 1899 році в 50-річницю відкриття мосту споруду було вирішено перейменувати в «Ланцюговий міст Сечені».
Руйнування під час Другої світової війни та реставрація
Міст, про який так довго мріяв Іштван Сечені, був підірваний 18 січня 1945 року під час відступу німецької армії. Спочатку в Дунай впала та частина мосту, яка була з боку Пешта, а потім і середина конструкції. Будайська частина мосту переламалася надвоє.
Реставраційні роботи розпочалися майже відразу після завершення Другої світової війни. Відбудований міст був урочисто зданий в експлуатацію 20 листопада 1949 року через 100 років після його відкриття.
У 1973 році міст відремонтували. Наступні реєстраційні роботи відбувалися в період з 1986 по 1988 роки. До 150-річчя з дня відкриття Ланцюговий міст Сечені отримав нове освітлення.
У 2021 році одну з візитівок Будапешту знову закрили на капітальний ремонт. Його планували завершити до 2023 року.
З плином часу Ланцюговий міст в Будапешті не втратив свого статусу найвідомішого мосту в Угорщині. Тож, Сечені таки зробив важливу справу для своєї країни.
