В епоху, коли вулицями курсували лише кінні карети та трамваї, питання регулювання дорожнього руху ще не стояло так гостро. А пішоходи переходили дорогу від тротуару до тротуару там, де їм заманеться і це не вважалося порушенням. Та і роль тротуару полягала в тому, аби передусім захищати пішоходів від бруду, який міг потрапити на їх одяг через рух поблизу них кінних карет. Однак все змінилося з появою на вулицях міст автомобілів. Тоді й постало питання про регулювання руху на дорогах.
Перший світлофор в Будапешті був встановлений 23 грудня 1926 року на перехресті вулиць Ракоці та Надькорута. Того дня у звичне життя водіїв та пішоходів увірвалися нові правила дорожнього руху, пише budapestfuture.eu.
З історії появи світлофорів
Вважається, що перший у світі світлофор з’явився 10 грудня 1868 року в Лондоні поблизу будівлі парламенту. Припускають, що його винахідником був інженер Джон Пік Найт. Проте це швидше був семафор, подібний до тих, які використовувалися на залізниці. Він мав дві великі стрілки, які вручну піднімалися або горизонтально, або під кутом 45 градусів. У першому випадку сигнал означав «стій», а в другому «увага». Перший світлофор був чавунний та працював на газі. Одного дня він сильно вибухнув, поранивши поліцейського.
Перший прототип сучасного світлофора був встановлений 5 серпня 1914 року в Клівленді (США). Це були перші напівавтоматичні світлофори конструкції Джеймса Годжа. Вони мали червоний і зелений сигнальні кольори, а ще звуковий сигнал.
Звичний для багатьох трибарвний світлофор був встановлений у 1920 році в американському місті Детройт.
Перші світлофори на вулицях Будапешту
А ось в Угорщині пристрої для оптичної сигналізації, призначені для регулювання руху, з’явилися після Першої світової війни. В 20-х роках XX століття на вулицях Будапешту уже спостерігався щільний автомобільний рух. А, отже, й назріла потреба в його регулюванні.
Перший світлофор був введений в експлуатацію 23 грудня 1926 року на перехресті вулиць Ракоці та Надькорута. Він був підвішений на дроті посередині перехрестя. Під ним стояв поліцейський, який і регулював сигнал того чи іншого кольору.
Для порівняння в Берліні світлофор був установлений в 1924 році, а в Парижі – в 1922 році. Тож, Будапешт не відставав від інших європейських столиць.
Згідно з правилом, машини повинні були зупинятися на червоне світло для того, аби пішоходи могли перейти перед ними. Пішоходам було дозволено переходити по перехрестю лише прямо, паралельно проїжджій частині.
У перший же день роботи світлофора виникла несправність – всі сигнальні кольори горіли одночасно. А у багатьох поява пристрою оптичної сигналізації викликала подив.
Поліцейські стежили за тим, аби водії та пішоходи дотримувалися нових правил дорожнього руху. Порушників спочатку лише лякали штрафами, але не штрафували. За проїзд на червоний сигнал водіям загрожував штраф до 500 тис. крон. Так, на перший погляд здається, що це дуже велика сума. Однак в той період спостерігалася сильна інфляція, яка призвела до знецінення грошей.
З плином часу кількість світлофорів у місті побільшала. Передусім, їх встановлювали на перехрестях, де був жвавий рух та підвищена загроза зіткнення між транспортними засобами. У 1940 році світлофори можна було побачити на 40 перехрестях Будапешту.
Згодом місто перейшло на автоматичні світлофори. Проте ще тривалий час біля них стояли поліцейські. Це пояснювалося тим, що буцімто учасники дорожнього руху краще дотримувалися правил, коли за ними спостерігав поліцейський.
