Гуляючи Варошлігетом, залишивши позаду вулицю Андраші, ми потрапляємо до прекрасної частини Терезварошу. Там пірнаємо в атмосферу великої кількості тінистих дерев та неймовірних архітектурних будівель. Більше на budapestfuture.eu.
Таємничий особняк
Є в тому мальовничому районі вілла Eisele, яка знаходиться за адресою Benczúr 46. Старовинна будівля дуже цікавить місцевих дослідників.
Триповерхова вілла родини Ейзель захоплює своїх гостей вправними деталями інтер’єру та екстер’єру. Головний фасад перетворюється на геометричний орнамент в стилі modern. Доповнюють колорит фасаду кам’яні та ковані форми огорожі. На першому поверсі розташований вестибюль, що переходить в зал, оздоблений панелями з деревини. Відчувається справжня середньовічна атмосфера, яку гармонійно доповнює величезний камін. В іншому боці залу за скляними дверима гостей зустрічає прекрасний зимовий сад зі скляною стелею та метлахською підлогою. Далі шлях лежить до тераси, яка також здивує та зачарує.
Зовні будинок має трохи суворий вид. Всередині вас також не буде залишати відчуття, що ви знаходитеся в англійському особняку часів Тюдорів — настільки майстерно архітектори відтворили знання історичних деталей.
Історія родини Ейзеле
Архівні документи та реєстри допомогли дізнатися історію цього будинку.
Родина Ейзеле належала до видатних родин промислового кола початку XX століття. Йожеф Ейзеле заснував свою фабрику у 1860 році, а у 1900 р. її успадкували його сини Оден, Йожеф-молодший та Вілмош. Але співвласниками вони стали ще до того. В реєстрації компанії говориться про те, що її діяльністю було перетоплення мідної руди, лиття в тиглях, виготовлення залізних конструкцій та парових котлів. У 1917 році компанія об’єдналася з Лангським машинобудівним заводом.
Отже, проєктуванням вілли для заможної родини займалися відомі архітектори Гвідо Хепфнер та Денеш Дьйорді, які до того створили Гранд-готелі Високих Татр. Після 1905 року вони почали займатися проєктуванням вілл та будинків відпочинку.
Вілмош Ейзеле та його дружина Марія Кіліан стали також батьками трьох дітей. Один з синів, Тібор Ейзеле, помер молодим у 1934 році. Йому не виповнилося й сорока років. Донька Марта залишила Угорщину у 1957 році та оселилася в бразильському Сан-Паулу. Ще одна донька Марія залишилася в рідному Будапешті, дожила до поважного віку та померла у 1971 році.
Вілла Ейзеле у XXI столітті
У 1952 році прекрасна вілла Eisele була націоналізована. Родинне гніздечко колись поважної та заможної родини перетворилося на соціальний будинок (будинок для людей похилого віку) у 1958 році. Підвальні приміщення були розширені, адже там тоді біла розташована кухня. З’явились кімнати для персоналу. На верхньому поверсі також були створені численні кімнати. Іншими словами, колись прекрасний старовинний особняк відтоді став останнім притулком для стареньких будапештців, які навряд цікавилися його історією та строгою красою.
У виді такої установи будівля існувала до 2010-х років. За всі ті роки там проводився лише незначний ремонт. Саме тому стан будівлі значно погіршився. На фотодокументах, які зробили фахівці у 2016 році, можна побачити, яким будинок був до капітального ремонту. У 2017 році будівля стала власністю Інституту Імре Кертеша. Він, своєю чергою, перетворив будинок на дослідницький центр та архів.
Громадський фонд дослідництва історії та суспільства Центральної та Східної Європи опікується неймовірною архітектурною спадщиною.
В процесі глобальної реконструкції більша частина оригінальних декоративних прикрас була відновлена Тіхамером Салаєм та Анетт Фіцере.
