XIX століття недаремно вважають епохою технічних революцій, адже тоді були закладені основи для розвитку технологій, створено безліч винаходів та запроваджено чимало нововведень, які змінили наш світ. Саме в XIX столітті був запущений перший трамвай, було запатентовано автомобіль, запрацював телефонний зв’язок. Не відставав від тогочасних технологічних новинок і Будапешт. Перша телефонна будка запрацювала у місті на Дунаї 1 травня 1881 року. Спочатку було всього 25 абонентів, однак з часом їх кількість зростала. А ось телефонні будки з’явилися в угорській столиці дещо пізніше – наприкінці 20-х років XX століття, пише budapestfuture.eu.
Перша телефонна станція
Не кожен знає, але учений, якого вважають винахідником першої у світі автоматичної телефонної станції Тівадар Пушкаш був родом з Пешту (до 1873 року самостійне місто, сучасна східна частина Будапешту). Свого часу він переїхав до США, де почав працювати над ідеєю телеграфної станції. Після початку співпраці з американським вченим Томасом Едісоном, Пушкаш зосередився над створенням вже не телеграфної, а телефонної автоматичної станції. Свою ідею він втілив у Бостоні – тут у 1877 році запрацювала перша телефонна станція.
Незабаром телефонна станція з’явилася і в Парижі. У французькій столиці вченому допомагав його молодший брат – Ференц Пушкаш, який згодом вирішив відкрити телефонну станцію і в Будапешті.
У 1879 році Тівадар і Ференц Пушкаші вирішили познайомити місцеву еліту з цим дивом техніки. Для експерименту було проведено телефон між другим і першим поверхами в будинку на вулиці Гьонгитюк. Своєрідна презентація телефонної станції сподобалася публіці, однак прихильників встановлення її в місті виявилося небагато. Тому Тівадар Пушкаш за власні кошти замовив в Америці обладнання для телефонної станції та телефонні апарати.
Офіційно перша телефонна станція в Будапешті запрацювала 1 травня 1881 року на вулиці Аттіла Йожефа. ЇЇ директором став Ференц Пушкаш. Він переконував мешканців міста, що за допомогою телефону людина, яка раптово захворіла може зв’язатися з лікарем, швидко можна зателефонувати в поліцію у разі крадіжки, або до пожежників, якщо дім охопило полум’я.
Спочатку було всього 25 абонентів. Телефонні проводи прокладали по стовпах та на дахах. Однак далеко не всі домовласники зраділи появі у місті телефонних ліній. Тож, столична влада закликала містян не перешкоджати прокладанню телефонної мережі. Ось, що про йшлося у рішенні влади від 28 квітня 1881 року:
«Телефонна мережа є таким же корисним і важливим засобом, як пошта чи телеграф… Столична міська рада дбає про те, аби лінії телефонного зв’язку були побудовані по можливості без порушення будь-яких громадських чи приватних інтересів. А оскільки прикріплення проводів до фасадів будинків не завдавало шкоди будівлям, міська рада закликає власників житла столиці не чинити перешкод поширенню цього засобу зв’язку».
1 лютого 1882 року з’явилася перша телефонна книга «Список абонентів Будапештської телефонної мережі», в якій можна було знайти 238 абонентів. Користування телефоном обходилося в 180 форинтів на рік.
Чотиризначні телефонні номери були введені в Будапешті в 1901 році. На той момент в столиці вже налічувалося 5300 абонентів.
Телефонні будки
На вуличні телефони містянам довелося чекати аж до 1928 року. Перша телефонна будка з’явилася 6 грудня 1928 року на вулиці Ваци.
Встановлювати телефонні будки в Будапешті взялася компанія «Magyar Automata Telefon Részvénytársaság». Однак вона висунула умову – використання зовнішньої сторони будок, як колони для реклами. Адже саме в цьому компанія вбачала свій дохід. Це порушувало монополію «Столичної рекламної компанії». А другою проблемою було те, що телефонні будки зменшили б і без того вузькі тротуари у місті.
Зрештою, компанії таки дозволили встановити 50 телефонних кабінок та навіть дали дозвіл на розміщення на них рекламних оголошень. У кабінці знаходилася телефонна книга з іменами абонентів, була зроблена невеличка поличка у разі, якщо користувачу потрібно щось записати. Крім цього у телефонній кабінці були вказані номери телефонів швидкої допомоги та пожежної частини.
На початку 30-х років XX століття в Будапешті було встановлено ще 200 телефонних будок. Поступово вуличний телефон став невід’ємною частиною життя мешканців міста на Дунаї.
