Підземні лабіринти шахти Kőbánya — це не просто гігантська система тунелів завдовжки 33 кілометри та площею 180 000 квадратних метрів, а багатошарова хроніка Будапешта. Заснована у XIII столітті за указом короля Бели IV, каменоломня постачала місту цінний крейдяний вапняк, з якого були побудовані такі символи угорської столиці, як Ланцюговий міст, будівля Угорської академії наук та храм Матяша. У XIX столітті підземелля перетворилися на пивні й винні підвали, а під час Другої світової війни — на укриття й секретний авіаційний завод. Через століття шахта Kőbánya — це історичний і культурний феномен, який продовжує дивувати археологів, урбаністів, дайверів і туристів. Далее на budapestfuture.
Як з’явилася шахта Kőbánya?
Історія шахти Kőbánya сягає глибокого Середньовіччя — самого серця формування угорського королівства. Перша документальна згадка про видобуток вапняку на території сучасної Kőbánya датується 1244 роком, коли король Бела IV надав міщанам право на видобуток каменю. У тому ж році район було приєднано до міста Пешт. Це сталося незабаром після татарського нашестя. Королю тоді довелося не лише відновлювати країну, а й вживати оборонних заходів. Бела IV був упевнений, що татари готуються до нового нападу, тож взявся за будівництво стіни, яка мала захистити Пешт. Саме тут, під пагорбами східної частини столиці, і почалася довга історія одного з найунікальніших підземних просторів Угорщини.
Місцеві поклади вапняку, що утворилися в міоценовий період, відзначалися не лише міцністю, а й зручністю в обробці. Це зробило камінь надзвичайно популярним — особливо у стрімко зростаючій Буді, а згодом і в об’єднаному Будапешті. Ще в XIII–XIV століттях тут почали формуватися перші кар’єри. У процесі видобутку вони ставали дедалі глибшими, перетворюючись на справжні підземні лабіринти.
Попит на будівельний матеріал стрімко зростав. З місцевого каменю зводили мости, монастирі, будинки знаті та найважливіші об’єкти міської інфраструктури. У XIX столітті з цих кар’єрів добували вапняк для будівництва таких знакових споруд, як Ланцюговий міст, Угорська академія наук і церква Матяша. Шахта Kőbánya, по суті, заклала кам’яний фундамент Будапешта.
З часом підземні виробки набули форми розгалуженої системи тунелів і галерей загальною довжиною понад 30 кілометрів. Це вже був не просто кар’єр, а масштабне підземне місто, заховане під шумними вулицями Óbuda та Kőbánya. Саме в цей період шахта стала стратегічно важливою зоною видобутку й зберігання.
Чим був цінний камінь Kőbánya?
На перший погляд — це просто вапняк. Світло-сірий, щільний, важкий. Але камінь виявився далеко не звичайним. Саме він став будівельним символом Будапешта, матеріалом, з якого виросло місто. Секрет його популярності — в унікальному поєднанні фізичних властивостей, зручності видобутку та близькості до місця будівництва.
Передусім, місцевий вапняк вирізнявся відмінною якістю: він був достатньо м’яким, щоб його можна було легко обробляти вручну, і водночас — достатньо міцним, щоб витримувати вагу масивних конструкцій. Завдяки цьому його використовували не лише для фундаментів, а й для фасадів, колон та декоративних елементів. З часом камінь набував приємного теплого відтінку і благородної патини, що лише посилювало його естетичну цінність.
Цей вапняк сформувався в міоценовий період, близько 10 мільйонів років тому. Він має високу однорідність і низьку пористість. Це означає, що камінь слабко вбирає воду і стійкий до атмосферних впливів, що особливо важливо в кліматі Центральної Європи з частими температурними коливаннями.
Крім того, Kőbánya розташовувалася буквально «під боком» у міста. Не потрібно було організовувати далекі постачання, витрачати ресурси та час на транспортування. Камінь можна було швидко доставити безпосередньо до будівельних майданчиків, що робило його особливо популярним у період бурхливого зростання Будапешта в XIX столітті.
Саме місцевий вапняк використовувався під час зведення таких архітектурних і культурних символів Угорщини, як Ланцюговий міст — перший постійний міст через Дунай, будівля Угорської академії наук, будівля парламенту та собор Святого Іштвана. Без перебільшення, він став будівельною тканиною угорської столиці.
Обвал шахти 5 серпня 1861 року
5 серпня 1861 року тишу ранкової Kőbánya розірвав гуркіт — земля під ногами раптово провалилася, поглинаючи все, що було зверху. У районі сучасної вулиці Kőbányai út сталося масштабне обвалення шахтного склепіння, яке стало однією з найтрагічніших подій в історії цієї каменоломні. Гігантська вирва діаметром 57 метрів, що утворилася на місці події, провалилася під землю на 7 метрів. Для розслідування інциденту було створено спеціальну комісію. Один із її членів, Jedlik István Ányos (Аньош Іштван Єдлик), описав побачене на місці надзвичайної події яскравими барвами.
Свідок повідомив, що жахлива сила повітряного натиску, яка спричинила масштабні руйнування, обвалила передню і поперечну стіни підвалу та вирвала залізні двері будинку власника ділянки, збудованого на іншому кінці підвальної системи. Хвиля вибуху викинула вікна і ставні кімнати у двір та підняла потиньковану стелю всього житла, включно з дахом. Червона скатертина зі столу, що стояв у кухні, знесена повітряним натиском біля кухонних дверей, обвилася навколо акації, яка росла на схилі високого берега двору — на висоті майже чотирьох ліктів (приблизно 2 метрів).
Причиною катастрофи стало бездумне розширення підземних виробок без належного укріплення склепінь. На той час видобуток у Kőbánya тривав уже не одне століття, і під поверхнею міста тяглася ціла мережа тунелів. Деякі з них пролягали всього за кілька метрів під дорогами, дворами й житловими будинками. Коли ослаблені вапнякові склепіння не витримали — обвал став неминучим.
За історичними записами, того дня загинуло кілька людей, зокрема робітники та перехожі, а десятки отримали поранення. Провал зачепив частину дороги, зруйнував будівлі й викликав паніку серед місцевих жителів. Влада терміново розпочала укріплення уцілілих ділянок, а незабаром запровадила нові правила безпеки, обмеживши розробку на найбільш уразливих ділянках шахти.
Як тунелі Kőbánya використовувалися для зберігання пива та вина?
Задовго до того, як Kőbánya почали асоціювати з промисловим районом і підземною екзотикою, вона славилася як центр угорського пивоваріння та виноробства. Свої діжки винороби зберігали у шахті ще у XVIII столітті. Одночасно з іще дієвою шахтою підземелля використовували пивовари. Порожнини, що утворилися після видобутку вапняку та глини, були ідеальним місцем для зберігання вина й пива. У 1850-х роках тут одна за одною почали з’являтися фабрики та мануфактури, і дедалі більше родин виробляли пиво та вино. До того ж завдяки стабільній і прохолодній температурі у підвалах, продукція не лише довше зберігала свіжість, а й ставала більш вишуканою на смак.
Починаючи з XIX століття, коли кам’яні розробки в Kőbánya почали занепадати, підприємці швидко зрозуміли: порожні галереї з прохолодною і стабільною температурою впродовж року (близько 10–12 °C) — ідеальне місце для зберігання алкогольних напоїв. Просторі, сухі, темні та надійно захищені від сонця, ці підземелля були кращими за будь-яку наземну підвальну систему.
Особливо активно ці приміщення використовували пивовари. У Kőbánya розташовувалися найбільші пивоварні підприємства Будапешта, зокрема знаменита компанія Dreher, яка й досі залишається лідером угорського ринку. Винороби також не залишилися осторонь: масивні дубові діжки з різними сортами угорських вин рядами стояли у тунелях, вкритих благородною пліснявою — природним результатом столітнього зберігання вина.
Підземні склади були не лише практичними, а й економічними. У часи, коли системи штучного охолодження лише починали з’являтися, Kőbánya вже пропонувала «природний холодильник». Деякі тунелі також використовувалися як вантажні коридори — з поверхні напої спускалися шахтами, а потім розвозилися підземними маршрутами.
Цікаво, що в народі ці підземелля стали називати не інакше як borospince — винними підвалами, і до середини XX століття вони слугували важливою частиною логістики харчової та алкогольної промисловості. Ба більше, у деяких із них влаштовувалися дегустаційні зали, а також невеликі підвальні таверни, де робітники й купці куштували свіжоспиртоване пиво або витримане вино прямо «з діжки».
Шахта Kőbánya в роки Другої світової війни
Під час Другої світової війни шахта Kőbánya знову набула стратегічного значення. Її глибокі та розгалужені тунелі стали надійним укриттям від повітряних нальотів і місцем зберігання запасів. Десятки тисяч місцевих жителів ховалися тут під час бомбардувань. Одну з галерей тоді переобладнали на каплицю, де молилися шахтарі та інші віряни. У ті роки шахта врятувала чимало життів.
Крім того, ці підземелля використовували для військового виробництва. З липня по листопад 1944 року в шахті обладнали цехи зі збирання винищувачів Messerschmitt Me 210. Це було важливо для німецької армії, оскільки підземний завод був захищений від ударів авіації союзників. За наказом нацистського керівництва для літаків Messerschmitt Me 210 виготовили 244 двигуни. Крім цього, на великих площах підземелля велися збірні роботи. Також у шахті зберігали боєприпаси та пальне, що робило її важливим об’єктом військової інфраструктури міста.
Інакше кажучи, Kőbánya у роки війни була й укриттям для мирного населення, і промисловим центром, здатним функціонувати навіть за умов постійних бомбардувань.
Історія шахти Kőbánya з 1950 року
З середини XX століття Kőbánya зазнала значних трансформацій, пов’язаних зі зміною способів використання та стану підземних просторів. У 1950–1960-х роках, через порушення гідрогеологічного балансу частина шахти опинилася затопленою. Підземні тунелі наповнилися водою, утворивши таємничі озера й печери. Це зробило територію унікальною з природного погляду та привернуло увагу дослідників і любителів підводного дайвінгу.
У повоєнні десятиліття видобуток каменю в районі поступово знижувався, а самі шахти почали використовуватися в інших цілях. Приблизно 33 000 квадратних метрів нині належать пивоварні Dreher, тоді як близько 148 000 квадратних метрів залишаються невикористаними з 1990 року. Власником шахти є X округ, який стежить за станом каменоломні та проводить роботи з укріплення конструкцій.
Під час Днів Святого Ласло (останні вихідні червня) та Днів культурної спадщини муніципалітет організовує в шахті безплатні екскурсії для охочих. Крім цього, спуститися в каменоломню можна з командою BudapestScenes. Тут також нерідко знімають фільми, а ще проводять підземні бігові та велоперегони.
Джерела:
- https://index.hu/techtud/2021/06/27/kobanyai-pincerendszer-dreher-sorgyar-havas-villa-latogatas-kepek/
- https://welovebudapest.com/cikk/2025/07/09/kobanyai-pincerendszer-latogatas-bejaras/
- https://lelepo.hu/kobanyai-pincerendszer/
- https://ng.24.hu/kultura/2024/07/30/kobanya-budapest-x-kerulet-labirintus-alagut/
- https://welovebudapest.com/cikk/2017/08/22/kobanyai-pincetura-ahonnan-a-parlament-kovei-es-bombazorepulok-is-kikerultek/