Столиця Угорщини відома не тільки багатою культурною спадщиною. Колись Будапешт був важливою локацією суднобудування Австро-Угорської імперії. Більше на budapestfuture.eu.
Важність верфів в Обуді
Розвиток річкового суднобудування у Будапешті був обумовлений насамперед його географічним розташуванням. Дунай забезпечував місту всі умови для ефективної роботи галузі. Тут будували різні судна, але особлива увага приділялася військовим кораблям.
Пропонуємо перенестися крізь століття у часи молодої Австро-Угорської імперії. Саме тоді, у першій половині ХІХ століття, її військово-морські сили розпочали активну підготовку флоту. Захист водних державних кордонів був стратегічно важливою задачею.
Багато уваги приділялося будівництву кораблів на Адріатиці. Але Будапешт став дійсно центральною локацією з виготовлення річкових суден. Будапештські верфі будували судна, які були призначені для різних водних артерій Центральної Європи. Зокрема ці кораблі ходили по річці Дунай.
Розвиток галузі
Згодом суднобудування у Будапешті набуло масштабного розвитку. Поступово з’являлися нові підприємства-верфі. Наприклад, завод Ganz-Danubius увійшов в історію як піонер цієї галузі. Підприємства виготовляли військові та цивільні судна. Особливий акцент робився на будівництві річкових моніторів. Ці броньовані кораблі були незамінними для патрулювання річок. Вони були вагомою силою у підтримці сухопутних військ Австро-Угорщини.
До речі, у XXI столітті Ganz-Danubius продовжує успішно працювати на ринку та пропонує різні послуги. У створенні цієї компанії брав участь найвідоміший угорський аристократ ХІХ століття граф Іштван Сечені. Сталося це у 1835 році. Завдяки його меценатству на острові Обуда було засновано першу суднобудівну верф на річці Дунай. Але свою назву, яку ми знаємо тепер, підприємство отримало у 1878 році.
Результатом діяльності компанії вже у перші роки її роботи стали десятки кораблів. Вони були невіддільною та важливою частиною судноплавства Чорного та Азовського морів, Дону, Дунаю, Волги.
Легендарні річкові монітори
Отже, серед кораблів, які будувалися у Будапешті, головним типом тих часів були річкові монітори. Саме ці військові кораблі допомагали творити історію Першої світової війни.
Річкові монітори «Лейта» та «Марош» побачили світ у 1871 році. Як ми вже казали, будували їх в Обуді (Буда, Пешт та Обуда стали єдиним містом Будапештом у 1873 році).
Водотоннажність кожного такого монітора — 367 тонн. А довжина становила понад 50 метрів. Їхні корпуси були виготовлені виключно із заліза — вперше в історії австро-угорського флоту. Завдяки паровій машині монітори розвивали швидкість 9,6 вузла. До складу екіпажу «Лейти» та «Мароші» входило по три офіцери та п’ятдесят чотири нижні чини.
Річкові монітори були обладнані гарматами та бронюванням. Завдяки низькому осаду вони мали можливість виконувати свої задачі на мілководді.
До найвідоміших будапештських річкових моніторів також відносяться представники класу «Кереш».
Їх спустили на воду наприкінці ХІХ століття. Робоча локація — Дунайський флот імперії. У часи Першої світової війни ці монітори підтримували артилерійський вогонь та займалися патрулюванням на Дунаї, Саві та Драві. Водотоннажність такого судна складала близько 400 т. Швидкість становила до 13 вузлів.
Австро-Угорська імперія була ліквідована у 1918 році, зазнавши поразки у війні. Будапештські військові кораблі стали майном нових власників. Деякі судна за мирними угодами були передані Угорщині, Румунії та Югославії.
В історії військово-морських сил Центральної Європи угорське суднобудування є важливою сторінкою. Будапештські річкові монітори стали своєрідним символом галузі. У XXI столітті ці кораблі — джерело гордості та інженерної спадщини.