Денніс Габор (Gábor Dénes) — видатний угорсько-британський учений та винахідник, ім’я якого пов’язане з відкриттям голографії. Його внесок у науку й технології визнано на міжнародному рівні. Угорський фізик є лауреатом Нобелівської премії за винахід і розробку голографічного методу. Учений є власником численних нагород, серед яких Орден Британської імперії. Історія Денніса Габора — це історія людини, яка своїми відкриттями змінила майбутнє, створивши першу голограму та заклавши основи голографії — технології, що й досі впливає на сучасний світ. Втім, він відомий не лише як батько голографії, а і як винахідник у галузях зв’язку, телебачення та фізичної оптики. Далі на budapestfuture.

Ранні роки та освіта Денніса Габора

Денніс Габор народився 5 червня 1900 року в Будапешті, у родині Берталана Габора, який був директором Угорської генеральної вугільної компанії. Дідусь Денніса переїхав до Угорщини у XVIII столітті з Росії. Мати майбутнього винахідника — Адрієнна Кальман — була акторкою. Цікавість до точних наук і техніки у Денніса Габора проявилася змалку. Вважається, що на його захоплення фізикою вплинув батько. Берталан Габор настільки захопив сина, що вже у 13 років Денніс разом із братом побудували домашню лабораторію, де почали проводити експерименти з рентгенівськими променями.

Освіта Габора почалася в Угорщині. Він закінчив місцеву школу, а потім вступив до гімназії Н.Н. Тольді (N.N. Toldy Gimnázium) в Будапешті, де вивчав мови, а також захоплювався точними й природничими науками. Саме тоді в нього проявився великий інтерес до фізики. Втім, у 1918 році майбутній винахідник вступив до Будапештського технічного університету за спеціальністю інженер-механік. У 1920 році для завершення освіти він поїхав до Німеччини, де вступив до Берлінського технічного університету, який закінчив у 1924 році з дипломом інженера. Під час навчання у Берліні Габор відвідував лекції видатних науковців, таких як Ейнштейн, Нернст та інші.

У ці роки формувався світогляд молодого вченого — Денніс Габор розумів, що майбутнє — за технологіями, здатними не лише спростити життя, а й змінити сприйняття навколишнього світу. Саме тоді він почав замислюватися над тим, як можна використати світло та хвильові процеси для створення нових способів передачі й збереження інформації, що згодом стало його головним винаходом — голографією.

Перші роки навчання й наукової діяльності Денніса Габора були насичені експериментами та пошуками нових рішень. Цей період став фундаментом для його подальших досягнень і заклав основи створення унікальної технології, яка назавжди змінила світ науки й техніки.

Перші винаходи Денніса Габора

Після закінчення навчання в Німеччині у 1927 році Денніс Габор почав працювати в дослідницькому відділі компанії Siemens & Halske в Берліні, де створив свій перший винахід — кварцову ртутну лампу високого тиску з перегрітим паром і молібденовою стрічкою-герметиком, яка з того часу використовується в мільйонах вуличних ліхтарів. Це був перший досвід ученого в галузі інтуїтивного пошуку, коли «шукаєш одне, а знаходиш інше».

У 1933 році, після приходу до влади Гітлера, Габор залишив Німеччину. Деякий час він провів в Угорщині, а згодом переїхав до Англії. Країна ще переживала період Великої депресії, тому знайти роботу було дуже складно. Габор влаштувався в британську компанію Thomson-Houston Co. у Рагбі, де почав працювати над створенням газорозрядної лампи, яка могла б працювати від електромережі. Цей винахід дозволив йому закріпитися в дослідницькій лабораторії BTH до кінця 1948 року.

Перші винаходи Денніса Габора — це не лише технічні новації, а й втілення його філософії: віри в те, що наука має служити майбутньому. Пізніше він сформулює цю думку у своїй книзі «Винаходячи майбутнє — Денніс Габор», де підкреслить важливість інноваційного мислення та моральної відповідальності вченого перед суспільством. До речі, не менш цікава історія ще одного угорського вченого – Альберта Сент-Дьйорді.

Найплідніші післявоєнні роки

Денніс Габор визнавав, що найпліднішими у його житті були роки після Другої світової війни. Він написав, зокрема, перші статті з теорії зв’язку, а також розробив систему стереоскопічного кінематографа. У 1948 році угорський винахідник провів свої основні експерименти з голографії, яка тоді називалася «реконструкцією хвильового фронту». Сам Габор вважав відкриття випадковим. У мемуарах він писав, що спочатку його метою було створення вдосконаленого електронного мікроскопа, здатного розрізняти атомні решітки та бачити окремі атоми. З 1950 по 1952 рік він співпрацював із дослідницькою лабораторією AEI в Олдермастоні. Ця наукова робота дала певні результати, але поставленої мети тоді досягти не вдалося. Сам Габор вважав, що все через те, що вчені почали вивчати тему на 20 років раніше, ніж слід було.

Однією з ключових проблем у той період була недостатня різкість і глибина зображення, які можна було отримати за допомогою традиційних методів лінзової оптики. Саме в пошуках нових рішень для покращення мікроскопії Габор прийшов до ідеї записувати не лише амплітуду світлової хвилі, як у звичайній фотографії, а й її фазу. Це припущення стало фундаментом майбутньої голографії Денніса Габора.

У січні 1949 року вчений вступив до Імперського коледжу науки та технологій у Лондоні. Спочатку він обіймав посаду доцента електроніки, а згодом — професора прикладної електронної фізики. У цьому закладі він працював до виходу на пенсію у 1967 році. Сам учений називав той час щасливим. Саме в цей період разом зі своїми молодими докторантами він займався розв’язанням найскладніших проблем, однією з яких було пояснення парадокса Ленгмюра.

Патент і перші практичні застосування голографії

Патент на свою технологію Габор отримав ще у 1949 році. Втім, це відкриття довгий час залишалося в тіні, допоки розвиток лазерних джерел світла не дозволив втілити його ідеї в життя на зовсім новому рівні. З того моменту технологія стала активно впроваджуватися в таких сферах, як захист документів, банківських карток, візуалізація медичних даних, оптичні системи зберігання інформації, і навіть у мистецтві.

Згодом голограма Денніса Габора стала не просто науковим терміном, а символом високотехнологічного підходу до відображення й оброблення інформації. Сам учений називав свій винахід «вікном у нову оптичну реальність», і час підтвердив його правоту.

Створюючи голографію, Денніс Габор закладав основи цифрової епохи задовго до її настання. Його робота стала прикладом того, як теоретична фізика може кардинально змінити світ.

Наукове визнання та Нобелівська премія

Після десятиліть наукової праці, досліджень і технічних публікацій, ім’я Денніса Габора остаточно закріпилося в історії світової науки, коли у 1971 році він став лауреатом Нобелівської премії з фізики. Це визнання стало кульмінацією багаторічного шляху, розпочатого ще у 1940-х роках з першої ідеї про голографію — технологію, що спочатку випереджала свій час, але згодом докорінно змінила підходи до візуалізації та передачі інформації.

Нобелівську премію Деннісу Габору вручили у 1971 році «за винахід і розробку голографічного методу», що стало беззаперечним визнанням його новаторського внеску в сучасну оптику. На момент вручення нагороди технології голографії вже почали активно впроваджуватися в промисловість і науку. З появою лазерів стали можливі високоякісні голографічні зображення, що підтвердило далекоглядність його ідеї.

Церемонія вручення Нобелівської премії відбулася у Стокгольмі. Габор стримано, але з гідністю говорив про майбутнє, підкреслюючи, що наука має служити світові та бути невіддільною частиною гуманістичних зусиль людства. Його часто цитують і сьогодні. Однією з найвідоміших цитат ученого є фраза: «Майбутнє не можна передбачити, але його можна винаходити». Вона стала девізом для цілих поколінь інженерів та винахідників.

Внесок Габора у науку неможливо переоцінити. Голограма Денніса Габора стала основою для технологій, які використовуються в найрізноманітніших галузях: від біомедичної візуалізації й контролю якості в промисловості до зберігання даних і захисту документів.

Крім того, розроблений ним метод ліг в основу нових наукових напрямів, таких як когерентна оптика і хвильова обробка зображень. Уже до 1970-х років з’явилися цілі наукові школи, засновані на його ідеях. Голографія Денніса Габора стала потужним стимулом для міждисциплінарних досліджень на перетині фізики, інженерії, медицини та інформатики.

Після отримання Нобелівської премії Денніс Габор став почесним членом численних академій наук і міжнародних наукових спільнот. Він був обраний до Лондонського королівського товариства (Royal Society), Американської академії мистецтв і наук, а також отримав численні медалі та почесні ступені від університетів усього світу.

На честь угорського фізика була заснована Міжнародна премія Денніса Габора, що присуджується за видатні досягнення у сфері інновацій, технологій і інженерії.

Особисте життя Денніса Габора

Попри видатні наукові досягнення та міжнародне визнання, Денніс Габор був скромною й стриманою людиною. Він рідко розкривав подробиці свого особистого життя, віддаючи перевагу зосередженню на науці, прогресі та майбутньому людства. Втім, колеги та близькі відзначали його чутливість, тонке почуття гумору та щирий інтерес до оточення.

У 1936 році Денніс Габор одружився з Мері Луїзою Батлер (Marjorie Louise Butler). Їхній шлюб був міцним і тривалим, ставши важливою опорою для вченого у складні періоди еміграції та адаптації до життя у Великій Британії. У пари не було дітей, але вони створили теплу й підтримувальну сімейну атмосферу, засновану на взаємній повазі та любові.

Мері активно брала участь у житті академічної спільноти й супроводжувала Габора на багатьох наукових заходах, надаючи йому підтримку в роботі та публікаціях. Їхній союз був прикладом міцного партнерства, у якому цінували довіру та взаєморозуміння.

За характером Денніс Габор був інтровертом, але при цьому надзвичайно проникливим і філософськи налаштованим чоловіком. Він часто розмірковував про майбутнє науки й суспільства, цікавився класичною музикою, читанням філософських і історичних праць, а також любив прогулянки на природі — це допомагало йому знаходити натхнення та душевну рівновагу.

Останні роки життя та смерть вченого

Останні роки життя Денніса Габора були часом глибоких роздумів і зосередженої роботи над темами, що виходили за межі суто наукових досліджень. Після присудження Нобелівської премії він продовжував активно брати участь у наукових дискусіях, але дедалі більше приділяв увагу питанням майбутнього людства, відповідальності науки та етики технологічного прогресу.

У цей період винахідник багато писав, розвиваючи свої ідеї в книзі «Винаходячи майбутнє — Денніс Габор», де попереджав про загрози, пов’язані з безконтрольним розвитком технологій. Він бачив науку як інструмент, що має служити на користь суспільства, і закликав до свідомого, етичного підходу до інновацій.

Попри вік, Денніс Габор залишався енергійною та допитливою людиною, активно брав участь у наукових конференціях і підтримував молодих дослідників. Проте стан здоров’я поступово погіршувався. Денніс Габор помер у Лондоні 9 лютого 1979 року від серцевого нападу.

Цей угорський учений залишив по собі багату спадщину — як новатор у галузі фізики, так і як мислитель, який ставив фундаментальні питання про майбутнє науки й суспільства.

Джерела: 

1. https://www.nobelprize.org/prizes/physics/1971/gabor/biographical/ 
2. https://studyinhungary.hu/blog/hungarian-nobel-prize-winners-denes-gabor 
3. https://gde.hu/our-university 
4. https://www.sztnh.gov.hu/hu/magyar-feltalalok-es-talalmanyaik/gabor-denes 
5. https://gabordenesklub.hu/gabor-denes-elete-es-munkassaga/
6. https://zsido.com/nobel-dijasok-gabor-denes-a-holografia-feltalaloja/
7. https://moly.hu/alkotok/gabor-denes/wikipedia-angol